http://www.zaichatko.zp.ua/admin/images/children-5.gif

«Школа відповідального батьківства»

План роботи консультативного центру

 Мета:

- надання безкоштовної психолого-педагогічної допомоги батькам або особам, які їх замінюють, підтримки різнобічного розвитку дітей, які виховуються в умовах сім’ї;

- забезпечення єдиних вимог і наступності сімейного і суспільного виховання.

Завдання:

1. Надання всебічної допомоги сім’ї у розвитку, вихованні та навчанні дітей, які виховуються в умовах сім’ї, відповідно до їх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб.

2. Сприяння соціалізації дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім’ї.

3. Забезпечення взаємодії між дошкільним навчальним закладом й іншими організаціями соціальної та медичної підтримки дітей та батьків або осіб, які їх замінюють.

4. Інформування батьків або осіб, що їх замінюють, про заклади управління освіти , спроможні надати кваліфіковану допомогу дитині згідно індивідуальних особливостей її розвитку.

5. Навчання батьків практичних навичок та забезпечення їх необхідними методичними матеріалами для здійснення освітнього процесу в умовах сім 'ї.

 

Заходи, зміст роботи

Термін

Відповіда

льний

1

 

1. «Вітальня ДНЗ № 274 «Зайчатко». Знайомство з режимом роботи дошкільного закладу, екскурсія, відео презентаційні матеріали проведення режимних моментів в групах дошкільного закладу.

2. Консультація «Психологічні особливості дітей старшого дошкільного віку». Залучення батьків до складання пам'яток. Анкетування батьків  «Готовність дитини до навчання в школі».

3. Валеологічний практикум для батьків. Харчування та режим дітей старшого дошкільного віку.

4. Поради логопеда. Практичне заняття на тему «Артикуляційна гімнастика. Щоб малюк заговорив».

 

Поповнення інформаційного матеріалу на сайті ДНЗ в рубриці «Школа відповідального батьківства»:

-         «Телевізор в житті першокласника»;

-         «Формування свідомого ставлення до здоров’я»;

-         «Розвиваючі ігри в повсякденному житті»;

-         «Як починати слухати музику з дитиною»;

-         «Умови розвитку мовлення в сімї».

 

 

 

11.

2015

 

Лінчук М.В.

Шрамко Н.М.

психолог

 

 

 

Кайсин І.А.

Кісенко О.О.

 

 

Шрамко Н.М.

 

2

1. День відкритих дверей. Перегляд занять в старшій групі: «Подорож у світ звуків», «Яка знайома цифра».

2. Практичне заняття з батьками: «Технологія ознайомлення дошкільників із звуковим аналізом слова».

3. Лекторій для батьків «Особливості розвитку саморегуляції старших дошкільників як умова успішної підготовки до шкільного життя».

4. Виставка творів художньої літератури «Що і як читати малятам – дошкільнятам».

 

Поповнення інформаційного матеріалу на сайті ДНЗ в рубриці «Школа відповідального батьківства»:

-          «Виховання любові до рідної сім’ї, свого краю шляхом читання дитячих оповідань В.Сухомлинського»;

-          «Розвиваємо мислення, або як займатися з дитиною вдома»;

-         «Рухова активність дітей. Створення умов для загартування і оздоровлення».

 

01.

2016

Запривода Н.С.

Івко О.А.

 

 

психолог

 

Шрамко Н.М.

 

 

Шрамко Н.М.

 

 

3

 

1. Диспут на тему: «Дітям та батькам про права дитини».

 2. Круглий стіл «Вплив подружніх відносин на формування особистості старшого дошкільника».

3. Обмін досвідом «Традиції в наших сім'ях».

4. Зворотній зв'язок. Вечір запитань та відповідей.

 

Поповнення інформаційного матеріалу на сайті ДНЗ в рубриці «Школа відповідального батьківства»:

-         «Страхи Вашої дитини»;

-         «Консультаційна допомога для мам, які самі виховують дітей»;

-          «Формування логіко – математичних уявлень у дітей шостого року життя».

 

 

 

 

04.

2016

 

Лінчук М.В.

психолог

Шрамко Н.М.

батьки

 

Шрамко Н.М.

 

 

Телевізор в житті першокласника

«Телевізор в житті першокласника»
Сьогодні телевізор і комп'ютер настільки міцно увійшли в наше життя, що в багатьох будинках працюють майже цілодобово.Одні вмикають телевізор «для фону», інші з головою поринають у телесвіт і витягти їх звідти непросто.Діти ледь не з пелюшок починають дивитися телевізор, з кожним роком проводячи біля нього все більше і більше часу.
Якщо дитина щодня подовгу сидить біля телевізора, то батькам слід насторожитися - все вказує на те, що їх чаду нічим зайнятися.Вони в цьому теж винні.Деякі батьки сприймають блакитний екран в якості няні.Прийшов з дитсадка?Сідав перед телевізором - отримуй свою пустушку і нікому не заважай.
Навряд чи хто-небудь всерйоз стане заперечувати шкоду телебачення для здоров'я дітей.Всі підспудно розуміють, що це так.На психіку підлітків, наприклад, дуже негативно впливають сумнівні новації режисерів і шоуменів - вони приймають це за норму поведінки.Щоденні криваві сцени на екрані виробляють неприродне ставлення до смерті, і це потім виливається в суїциди і ндношенню до протилежної статі багатьох підлітків навчають сучасні реаліті-шоу.Вони так міцно впроваджуються в підсвідомість, що діти сприймають стосунки героїв як еталон і починають їх сліпо копіювати.

Фізичне здоров'я теж страждає.Проблеми із зором не змушують на себе чекати.Дитяча короткозорість - справжня світова епідемія.Коли дитина сидить біля телевізора, його очі сприймають зображення як світлового потоку, заломлюється усередині очного яблука, проектуючи на сітківку.Дитина, сам того не помічаючи, напружує очі, щоб картинка стала чіткіше.Постійний рух на екрані змушує його уважно вдивлятися в деталі і ще більше напружуватися.Якщо щодня дитина проводить багато часу перед телевізором або комп'ютером, та ще в погано освітленому приміщенні, навантаження на очі стає надмірною.Результат - зорове перевтома.Якщо не вжити заходів, зір різко погіршиться.
Сьогодні телебачення активно витісняє читання, а це безпосередньо впливає на інтелектуальний розвиток - діти втрачають здатність мислити.Багато психологів одностайні в тому, що щоденне багатогодинне сидіння біля телевізора чи комп'ютера призводить до дезадаптації.Реальне життя відходить на другий план.Дитина менше спілкується з однолітками, відвикає думати.Це і є відхід у віртуальний світ.Якщо час, проведений поза телевізора або комп'ютера, він вважає змарнованим, значить віртуальна залежність не за горами.

Сучасний світ неможливо уявити без комп'ютерів, телевізорів та інших технічних новинок.Мова не про те, щоб зовсім відгородити від них дитину, потрібно лише обмежити час, який він проводить поруч з ними.Маленький дитина повинна проводити біля телевізора чи комп'ютера не більше одного-двох годин на день, підліток - до чотирьох годин.Якщо дитина відразу не готовий прийняти таку «теледісціпліну», то вводити її можна поступово.Наприклад, для початку домовитися з ним, щоб він не дивився телевізор під час їжі.Необхідно чим-небудь захопити своє чадо: записати в секцію, віддати в музичну школу, ходити разом в басейн.

Комп'ютер і телевізор можуть серйозно допомогти дитині в розвитку.Малюкові можна пропонувати мультфільми, освітні передачі.Освоювати комп'ютер теж необхідно, але навантаження на очі повинна бути розумною.Малюкам молодше двох років дивитися телевізор не рекомендується.Крім навантаження на очі, він може стати сильним збудником, тобто некеровано впливати на центральну нервову систему дитини.Дітям старше двох років не варто проводити біля телевізора більше півгодини в день. Дивитися телевізор дитина повинна обов'язково сидячи.Екран краще розташувати прямо перед ним.Не можна допускати, щоб він дивився на екран збоку.Увечері необхідно додаткове освітлення.Відстань від очей до екрана повинна бути не менше трьох метрів.Якщо екран досить великий, дитину слід посадити якомога далі від нього.
Нерозумно заперечувати навчальний потенціал телевізійних і комп'ютерних технологій.Але міняти реальний світ на віртуальний ще дурніший.Потрібно знайти золоту середину і тоді все піде тільки на користь

Сучасні ЗМІ розвивають у дитини иоверхневість, бездіяльність, пасивність. Світ дитячої фантазії та уявлень наповнюється низькопробними образами, часто із жорстоким змістом, які забирають у дитини свободу.

Телебачення гальмує:
• мовний розвиток як можливість висловлення особистості;
• процес читання: діти хоча і читають, але витрачають більш зусиль, щоб зрозуміти зміст прочитаного;
• розвиток фантазії: дітям важко слідкувати за розповіддю, тому що їхня здатність уяви атрофується;
• процеси концентрації: телебачення робить дитину поверхневою, лінивою у мисленні, вразливою до різних маніпуляцій - активної обробки побаченого не відбувається, висновки телеглядача відповідають задумам авторів телепередачі. Щоб зрозуміти телепередачу правильно, необхідно повністю вникнути в її зміст. Ця пасивність приводить до того, що в реальному житті людина нездатна знаходити зміст у тому, що вона сприймає безпосередньо. Читання книг сповільнюється розглядом .оміксів. Телебачення спокушає охоплювати поглядом сторінку в цілому і більше не читати;
• дитячу допитливість, бажання самостійно відкривати світ і намагатися його зрозуміти;
• здатність гратися і проявляти ініціативу: дитячі ігри стають більш пасивними; спочатку діти з інтересом вступають у гру, але при необхідності діяти самостійно швидко втрачають до неї інтерес;
Вважається, що телебачення розвиває мовлення дитини і збагачує її словниковий запас. Проте практика показує, що це далеко не так. До того ж діти, які часто дивляться телевізор, більш підвладні стресам і важче їх переносять. Телебачення призводить до гіперактивності і непосидючості, посилює ті відхилення, які вже є у дитини.
Все, що відбувається па екрані, дитина переносить в своє буденне життя. "Екранна" радість при цьому може переживатися більш реально, ніж справжня.
Мета між реальністю і фантазією стирається. Постійне спостереження насилля через деякий час перестає викликати негативну моральну реакцію.
Виникає новий тип злочинця - підлітка -далекий від каяття вбивця, який майже не усвідомлює своїх вчинків. Збільшує ться рівень арештів підлітків від 10 до 18 років за вживання наркотиків. А все починається в дошкільному віці!
Зрозумійте, що дивитися телевізор дитині шкідливо, і захистіть її від цього. Перед нами, батьками і вихователями, стоїть завдання, яке підсвідомо випливає від самих дітей: своїм вихованням сприяти тому, щоб вони могли розвиватися діяльними і здоровими.

«Умови розвитку мовлення в сім ї»
Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання: як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема.
Мовленнєве виховання дитини починається в ранньому віці. Навички правильної мови, як і всі хороші навички, набуваються в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини не забутнє для самої дитини. Розвиток мовлення дитини, що закладене у сім’ї, розвиток в ній художніх смаків, має велике значення для подальшого життя. Сім’я може і повинна допомагати дошкільному навчальному закладу, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.
Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення. Мовленню потрібно вчити перш за все шляхом прикладу. Чує дитина правильне мовлення, чітко і ясно сприймає його, мало-помалу добрі навички набувають могутню силу звички. Якщо вухо дитини сприймає який-небудь неправильний діалект, те чи інше неправильно вимовлене слово і також непомітне останнє стає його другою звичкою.
З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам’ятати батьки і всі ті, хто оточує дитину.
Вся увага та старання батьків повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.
Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати. У розмові з дітьми батьки повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.

Більш всього можуть дати своїм дітям в їх дошкільний період самі батьки. Систематизувати хороші навички в справі розвитку мовлення дітей звичайний обов’язок самої матері.
Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення дитини з використанням народної творчості, звичаїв, традицій, визначених природних та історичних особливостей свого краю.

Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.
Від простої зрозумілої пісні, казки, образно і захоплююче розказаної де-небудь на дивані, який вміщує і матір, і дітей, виразно прочитаного вірша чи оповідання за столом, біля якого зібралася вся сім’я, душа дитини розцвіла б і набула хорошого враження добра і краси, яке залишає в ній незабутні сліди.
Яке б було щастя для окремої дитини і для культури народу, якби батьки зрозуміли, що мова є головним предметом в справі виховання, зрозуміли б значення особливої ролі і відповідальності в справі розвитку мовлення підростаючого покоління. Знімаючи з себе відповідальність, передаючи її навчальним закладам, вони наносять своїм дітям величезну шкоду.
Сім’я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови. Саме у сім’ї складається те чи інше відношення до літератури. Домашні сімейні читання, розповіді в сімейному колі, живі бесіди дітей з батьками та близькими людьми дають направлення літературному розвитку дітей, а також розвитку їх мовлення.
Бажано мати в сім’ї хоча б невеличку дитячу бібліотеку. Привчаючи дитину бережно ставитися до своїх перших книжок, буде закладено прагнення зберегти їх, як найкращих друзів, на все життя.
В сім’ї, де високо цінується знання рідної мови в повсякденному житті, де приділяється увага вивченню рідної літератури, де можна чути художнє слово, розвивається мовлення чітке, образне, літературне, де підтримується навіть невеличка зацікавленість літературних знань, мовлення дитини не може не розвиватися правильно і всебічно, не можуть не сформуватися здорові навички і смаки.
Опанування дітьми дошкільного віку правильного мовлення створить надійне підґрунтя для їхнього успішного шкільного навчання.

У світі звуків
Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно місить цілий ряд важливих компонентів : чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих, настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються : «Чому ж досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти - вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади. Які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови : пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.
Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам
• Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.
• Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.
• Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.
• Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.
• Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

За законами граматики
Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, числі та відмінку, правильно будувати речення, додержуючи відповідного порядку слів у ньому, вживати прийменники, сполучники, будувати складнопідрядні і складносурядні речення.
З раннього віку дитина має засвоїти граматичні значення слів рідної мови, без цього вона не може розуміти мовлення. Щоб дитина засвоїла граматично-правильне мовлення - дорослі мають правильно говорити.
Найтиповіші помилки у мовленні дітей такі :
- граматичні помилки словотворення;
- граматичні помилки у словозміні.
Граматичні помилки у дитячому мовленні - це закономірне явище в процесі засвоєння мови, і причинами їх є вплив неправильного мовлення оточення, педагогічна занедбаність мовлення.
Граматичні помилки у мовленні дітей потрібно одразу виправляти.

Поради батькам
• Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.
• Своєчасно виправляйте граматичні помилки.
• Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
• У двомовних сім'ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.

Монолог чи діалог
Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням? Чи вміє логічно і послідовно розповісти про свою діяльність, бачене, почуте, пережите? А як розвинена у неї фантазія? Чи складає сама розповіді, казки? Усі ці мовленнєві навички дуже потрібні будуть вашій дитині в школі. Усне мовлення людини існує у двох формах : діалогічній і монологічній. Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками враженнями і переживаннями. У сім'ї цю потребу можна задовольнити через індивідуальні розмови та бесіди з малюком. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.

Поради батькам
• Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною.
• Пам'ятайте, що головними й провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся.
• Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю всіх членів сім'ї.
• Не забудьте записати в зошит чи на магнітофон розповіді і казки вашої дитини.

Мовлення дорослих - взірець для наслідування
Мовлення дорослих - приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми, вульгаризми. Дитина швидше навчиться правильно, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення дітей надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа.

Поради батькам
• Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки.
• Пам'ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним.
• Правильне мовлення - запорука успішного навчання в школі.

Умови розвитку мовлення в сім’ї

Речь, как психическая функция

Одной из сложнейших и важнейших функций является речь. В психологии речью называют процессы общения посредством говорения, слушания, чтения, письма. Речь - это и чтение книги, и написания письма родным. Даже молчаливые размышления - это тоже речь, которая называется внутренней речью.

Без речи жизнь в обществе становится ограниченной, неполноценной. Вот почему проблема своевременного выявления, предупреждения и преодоления нарушений речи, особенно у детей, является чрезвычайно важной. Процесс овладения ребенком дошкольного возраста речью чрезвычайно интересный и своеобразный. Уже в возрасте 1 - 1,5 месяцев у ребенка появляется потребность в эмоциональном общении со взрослыми: когда малыш видит перед собой лицо матери - он улыбается, затихает. В возрасте 3-х месяцев у ребенка появляется агуканье. В нем выражается потребность ребенка самому подавать голосовые сигналы. Между 4 и 6 месяцами ребенок начинает отвечать лепетом на обращенную к нему речь взрослого. Постоянный навязчивый крик, с захлебыванием, сопровождающееся нарушением режима сна, может быть признаком органического нарушения ЦНС. Нарушения в кормлении ребенка, такие как: не берет грудь, не может сосать, захлебывается, молоко выливается через нос, могут свидетельствовать о органическом поражении н. с. Полное отсутствие лепета до 7 месяцев или его быстрое затухание в течение 1 - 2 месяцев с момента возникновения - чрезвычайно тревожный показатель, может свидетельствовать о нарушении слуха, интеллекта или органическом поражении мозговых структур и центров, которые отвечают за формирование речи. В период от 1 года до 3 лет у ребенка быстро пополняется словарный запас, это связано с усложнением его деятельности, когда он знакомится с новыми предметами и их свойствами.

В 1 год словарный запас ребенка увеличивается до 10 слов, а знакомые слова малыш уже может показывать на картинках.

В 2 года малыш знает и может показать уже 5 частей своего тела, словарный запас его составляет уже порядка 50 слов. При этом малыш начинает выполнять двухэтапные задания, например, пойти в детскую и принести мяч. В речи малыш использует уже множество звуков, однако шипящие, свистящие, а так же звуки р и л, как правило, ребенок пропускает или заменяет другими.

В 3 года словарный запас ребенка составляет уже 250 – 700 слов, причем, малыш понимает уже множественное число. Ребенок использует в своей речи предложения из 5 – 8 слов, употребляет в них предлоги и союзы. В этом возрасте он уже способен понимать простые сказки и рассказы.

В 4 года в речи малыша встречаются уже более сложные предложения, употребляется большее количество предлогов и союзов. При этом ребенок правильно произносит шипящие звуки, а мягкость в произношении согласных исчезает. Словарный запас ребенка в этом возрасте уже составляет 1500 – 2000 слов.

В 5 лет словарный запас составляет уже около 3000 слов. Ребенок умеет правильно произносить уже все звуки родного языка, в его речи не встречаются пропуски и замены звуков, что можно было наблюдать раньше. Так же ребенок уже понимает обобщающие слова и знает все части речи.

Если количество слов, в соответствии с возрастной нормой, меньше, то это свидетельствует о малом словарном запасе и несформированности речи. Нарушения звукопроизношения после достижения ребенком 5 лет является патологическим. Лишение ребенка в этот возрастной период нормального общения со взрослыми или сужение его речевого общения однообразными бытовыми ситуациями приводит к возникновению недоразвития речи, которое потом трудно исправить.

Неисправленные ошибки в речи могут не только закрепиться, но и остаться у ребенка на всю жизнь. Они не только затрудняют общение ребенка, но потом негативно влияют на усвоение чтения и письма.

Среди нарушений психофизического развития у детей дошкольного возраста недостатки речи наблюдаются, чуть ли не чаще всего. И это не случайно. Речь - очень сложная психическая функция. Ее нормальное развитие возможно лишь при условии сохранности всех других психических функций: мышления, памяти, восприятия, двигательной сферы ребенка.

Коварство нарушений речи у детей заключается в том, что они имеют склонность к патологическому закреплению. А учитывая, что речевое развитие продолжается еще во время школьного обучения, они могут вызвать различные стойкие нарушения усвоения школьных знаний.

У детей первых лет жизни речь оказывает важное влияние на развитие ощущений и восприятий, на формирование познавательных процессов. Даже пассивное овладение языком в первые два года жизни способствует развитию у ребенка обобщенного восприятия, добавляет всем его сенсорным функциям активный поисковый характер.

Речь перестраивает все основные психические процессы ребенка: с ее участием восприятие приобретает обобщенный характер, развиваются представления, совершенствуется синтетическая деятельность. По мере развития лексико-грамматической стороны речи у ребенка становятся возможными также такие интеллектуальные операции, как сравнение, анализ и синтез. Большое значение придается речи в регуляции поведения. Речь способствует целенаправленной деятельности ребенка.

Вследствие речевых нарушений наблюдаются различные нарушения нервно-психической деятельности в виде двигательного беспокойства, расстройства памяти, внимания, поведения, разных речевых расстройств и др.

Таким образом, комплексный всесторонний анализ речевых нарушений имеет важнейшее значение для понимания структуры дефекта различных речевых расстройств, их диагностики, научно обоснованной системы преодоления и предупреждения.

Когнітивний та психосоціальний розвиток дитини старшого дошкільного віку

Инициативный ребёнок строит планы, ставит цели и упорно стремится их достичь. И тут же обнаруживает, что на многие его желания наложено "социальное табу". Нельзя, например, жениться на собственной маме, нельзя визжать и резвиться, когда едешь в троллейбусе. Ребёнок знает, что многое из того, что ему хочется, родители не одобрят. Он готов идти наперекор, однако только начинающие формироваться в этом возрасте самонаблюдение и самоконтроль теперь уже заставляют его сдерживаться.

Но (вот беда!) в глубине души желания остаются! И этот разлад "знаю, что плохо, но всё равно хочу" заставляет ребёнка чувствовать себя виноватым.

Кроме того, пока дети часто не в силах удержаться от того, что им хочется. И - нарушают наши запреты. Если родители стыдят ребёнка за проказы, он чувствует себя виноватым. А если отчитывают и стыдят очень часто, то чувство вины укрепляется. Многие наши взрослые комплексы и странности – оттуда, из детства.

Маленькие дети слабо себя контролируют, и "хочу" частенько перевешивает моральные нормы. Не надо оставлять на виду деньги, спички, острые и бьющиеся предметы, ценные безделушки и другие соблазны, особенно когда в гости к вашему ребёнку приходят друзья. И не потому, что они плохие, а потому, что они ещё маленькие.

Что делать, если ребенок провинился:

-одно короткое замечание будет гораздо эффективнее долгих нотаций

- Не стыдить, вызывая чувство вины.

- Чётко и внятно сказать ребёнку, что он сделал не так и чем вы недовольны.

- Осуждайте не ребенка, а его поступки (я не люблю, когда ты бросаешь свои вещи, чем - ты такой неряшливый, говори грамотно, чем – какой ты глупый.)

- Всегда дайте возможность исправить дурной поступок!

- Показать и подсказать, как это можно сделать.

- Впредь не провоцировать ребёнка, помня о его возрастных особенностях (не надо приглашать ватагу малышей в комнату с дорогим сервизом или оставлять доступ к маминой косметике).

- Проверить (проанализировать) свои действия. А не слишком ли вы много запрещаете? А не лишаете ли вы малыша инициативы? В этом возрасте дети увлекаются ролевыми играми (дочки-матери и др.) Понаблюдайте за поведением ребенка во время игры, вы увидите копию поведения кого-то из членов семьи.

- Помнить, что дети не могут сидеть на месте и скучать.

Дайте занятие, подскажите идею, организуйте... в общем, займите делом. Между прочим, главное дело детей дошкольного возраста - играть, так они осваивают мир и осваиваются в нём сами. Создайте условия и играйте с ними. Тем самым развивая познавательные процессы.

Восприятие:

Развитие:

1. Собираем пазлы, можно разрезать открытку.

2. Сравниваем предметы, что в них общего (различного)

3. Назови предметы определенной формы (круглые, овальные, четырехугольные…)

4. Сравнения – больше, меньше, шире, уже, короче, длиннее, ниже, выше

5. Развивайте наблюдательность, давайте больше информации об окружающем мире: наблюдайте природные явления, жизнь растений, животных…

Память:

Материал для запоминания должен быть эмоционально окрашен, интересен.

1.Разучивание стихов.

2. Перессказывание прослушанных сказок.

3. Нарисовать предмет по памяти (показать на 1-2 мин.затем убрать)

4. 10 игрушек – 3 перестановки

5. 10 слов - повторить

Внимание

1. Попросить ребенка больше рассуждать вслух, строить умозаключения и обсуждать возникающие проблемы;

2. Отвечать на вопросы, больше объяснять и заинтересовывать;

3. Игра «Запрещенные действия»: делает все кроме одного движения;

4. Сочиняем сказки;

Мышление

1. Составлять рассказ по картинке, продолжать рассказ, предложение;

2. Давать полные ответы на вопросы, отгадывать загадки, головоломки;

3. Описываем предметы, явления, выделяя главные и второстепенные признаки;

4. Уделите внимание чтению худ.литературы, обсуждайте содержание прочитанного, поступки героев и т.д. Этим самым вы обеспечите интерес и стремление для овладения чтением и письмом.

5. Давайте больше информации из различных научных областей (поиграть с ребенком во врача и больного, поведав ему об особенностях работы мед.учреждений о разных заболеваниях о причинах приводящих к ним)

6. Воспроизведение образца;

7. игра "в слова", "города", "имена","животных" и т.д.

Помогите ребенку распознавать эмоциональное состояние окружающих, уважать чувства и мнение других.

Учите оценивать свои поступки; ставить себе цель и стремиться ее достигнуть.

Помните, очень важна оценка действий со стороны взрослых. Будьте, крайне осторожны оценивая поступки и достижения ребенка особенно в присутствии других.

Также, хочу обратить ваше внимание на развитие таких качеств у ребенка как: самостоятельность, самообслуживание, рефлексия. Мы видим, у этих слов приставку само- , что подразумевает то, что ребенок должен уметь делать сам. В психологии есть такое понятие ГИПЕРОПЕКА, когда некоторые родители, сами того не замечая, лишают ребенка возможности познавать мир самому, буквально все делая за него: одеваем, умываем, кормим с ложечки. Ошибочно полагая, что он еще маленький, еще успеет… Дайте ребенку больший простор, не бойтесь того, что он набьет шишку, это не так страшно, по крайней мере, будет знать, что это больно, и в следующий раз будет осторожней. Гораздо страшнее если ваш ребенок будет абсолютно не приспособлен к самостоятельности, когда все могут, а он нет…

На основе выработанных умений и привычек формируется самостоятельность, но умения формируются только при условии выполнения требований со стороны всей семьи (если вы не моете руки после прогулки, не ждите этого от ребенка); это касается как гигиенических, так и учебных навыков (закладка при чтении книги, ручка - только для письма, тетрадь в обложке и т.д.) Не повышайте голос; оставляйте 10-15 мин. для того чтобы ребенок сам мог одеться и собрать свои вещи.

Предъявляйте четкие требования, можете быть с ребенком нежным, играть, шутить, но при необходимости нужно уметь распорядиться кратко и четко, чтобы не у него не у вас не возникло сомнений в необходимости его выполнения.

Учитесь слушать друг друга. Запаситесь терпением.

По поводу истерик, не редко дети руководствуются таким правилом "захочу – покричу – получу". Ваша задача распознать попытки ребенка манипулировать Вами, и пресечь их.

Вот как воспитывать ответственность:

1. Ребёнок должен ощущать себя равноправным членом семьи. Должен знать, что окружающие нуждаются в нём. Поначалу это проявляется в том, что его не отстраняют от взрослых занятий. "Помоги мне накрыть стол к чаю", "Как ты думаешь, какие тарелочки лучше поставить?", "Эту обувь мы помоем вместе..." Посильное дело для малыша всегда найдётся.

2. Не надо торопить, позвольте ребёнку выполнить ответственное задание в удобном для него темпе. А если у него не получается как нужно, ваша задача - убедить, что он растёт, учится, каждый день у него прибавляется и опыта, и умения. (Но в первую очередь помните об этом сами!)

3. Вместо того чтобы делать замечания и ругать за плохо выполненную работу (или за некорректный поступок), сделайте так, чтоб ребёнок на собственном опыте узнал, к каким результатам ведёт безответственность. Не купил хлеба - пусть все ужинают без хлеба; не поставил у батареи сапожки - они остались мокрые и мы не пойдём гулять.

4. Но поручайте ему посильное дело, чтобы он понимал: если не выполнит, подведёт и себя, и других. Не надо, жалея ребёнка, брать всю ответственность на себя.

5. Поначалу дети легко забывают о том, что им поручили. Придумайте какие-либо сигналы-"напоминалки". Например, звонок будильника или картинка (в тему) на двери, намекающая, что надо покормить рыбок в аквариуме.

6. Родители часто не подозревают, что дети способны и на большее. Если вы никогда не советуетесь с ребёнком и раз за разом поручаете ему слишком простенькие и однообразные занятия, он может посчитать (и посчитает), что ему не доверяют, он слишком маленький...

7. Когда ребёнок не справился с работой или повёл себя безответственно, постарайтесь понять его и показать, как надо делать. Покажите, что вы тоже заинтересованы в том, чтобы у него всё получалось как надо, что вы понимаете его, верите в его силы.

8. Постарайтесь сделать так, чтобы у ребёнка забота о других (и забота о себе тоже) связывалась с положительными эмоциями.

Мы часто критикуем за ошибки, а к тому, что человек делает хорошо, быстро привыкаем и считаем за норму. Так называемая обратная связь - это очень важно для малыша!

Валеологічний практикум для батьків. Харчування та режим дітей старшого дошкільного віку.

Валеологічний практикум для батьків. Харчування та режим дітей старшого дошкільного віку.

Для дітей правильно організований цілодобовий режим дня – умова не тільки успішного навчання, але й збереження та зміцнення здоров’я.

Основні принципи необхідного режиму дня дошкільного віку: гігієнічно повноцінний нічний та денний сон, достатньо рухова активність на свіжому повітрі, чергування різних занять з відпочинком та раціональне харчування.

Істотно важливе значення для нормальної життєдіяльності організму має сон. Під час денного сну організм дитини відпочиває, відновлюється його працездатність. Здорова дитина швидко засинає, якщо вона постійно лягає спати в один і той самий час. Дуже важливо, щоб у дитини виробилася звичка лягати спати і прокидатися о певній годині.

Час перед сном, особливо нічним, дитина повинна проводити в спокійних, не збуджуючих її заняттях. Перед сном дорослі допомагають дітям привести до ладу одяг та взуття, потім малята виконують загальноприйняті правила особистої гігієни. Водні процедури, окрім їх гігієнічного та гартувального значення, добре впливають на нервову систему. Їх виконання у певний час перед сном допоможе дитині швидко заснути. Постіль малюка має бути чистою, не надто м’якою , але і не жорсткою. Такі подразники , як шум, світло, звуки теле-, аудіоапаратури, голосні розмови, заважають нормальному сну. Необхідно також, щоб діти спали в добре провітряній кімнаті.

У холодну пору року температура повітря в кімнаті не повинна перевищувати +18 градусів С. Найбільша тривалість нічного сну для дітей дошкільного віку становить 11,5-12 годин.

Діти дошкільного віку повинні щоденно проводити на свіжому повітрі не менше 4-годин – це має на організм дитини зміцнювальну дію, поліпшує всі життєві процеси (обмін речовин, функціонування дихальної та сердечно – судинної систем тощо), підвищує загартованість організму.

Узимку в морозну погоду час перебування дітей на повітрі скорочується, а влітку потрібно попіклуватися, щоб діти знаходилися на вулиці якомога довше.

День дитини має починатися з ранкової гімнастики. У неї включають фізичні вправи, посильні та цікаві дітям.

Після зарядки проводяться загартовуючи процедури - обтирання або обливання. Дитина одягається, чистить зуби, вмивається, причісується. Завжди пам’ятайте, що у дитини обов’язково повинні бути власний рушничок для обличчя та рук, окремий рушник для ніг, зубна щітка та паста. Чистити зуби слід щоденно вранці та ввечері.

У режимі дня малюка старшого дошкільного віку відводять час для занять з розвитку мовлення, рахунку, малюванню, ліпленню, конструюванню тощо.

Науковцями доведено, що тривалість активної уваги у дітей шостого року життя становить приблизно 15-20 хвилин. Діти стомлюються, їх працездатність знижується і не відновлюється протягом 10 хвилинного відпочинку. Тому заняття доцільно чергувати з рухливими іграми, прогулянками тощо.

Діти «входять в роботу» постійно. Цей період у 80% випадків у 5-6 років триває від 2 до 7 хвилин. Потім працездатність відновлюється на відносно високому рівні. Така зміна працездатності типова для здорової дитини. У слабких дітей, як правило, відзначаються дуже низька працездатність і досить нестійка увага.

Стомлення у здорових дітей з’являється вже після 20-хвилинної роботи. Зовнішньо воно виявляється в розгубленості, занепокоєних руках, у тому, що дитина відволікається на сторонні речі. Проведення маленької «розминки» відновляє працездатність дітей і дає можливість, якщо потрібно, продовжити заняття ще протягом 10-15 хвилин.

У режимі дня потрібно відводити вільний час для ігор та занять на власний вибір дитини(бажано після денного сну і обов’язково після занять).

Повноцінне харчування- одна з основних умов нормального фізичного та розумового розвитку дитини, отже, - одна з умов правильної підготовки до школи. Поживні речовини, які поступають з їжею, необхідні дитині для поповнення енергетичних витрат, обумовлених життєдіяльністю організму, і служать пластичним матеріалом, з якого будуються клітини органів і тканин.

Дитина 5-6 років повинна отримувати близько 2000 калорій на добу при певному співвідношенні білків, жирів та вуглеводів тваринного і рослинного походження, мінеральних солей та вітамінів. Прийом їжі має бути чотириразовий, у визначений час. Білки, жири, вуглеводи та мінеральні солі - основа харчування організму. Від кількості та якості білків залежить ріст і розвиток дитячого організму. Тваринний білок (м'ясо , риба,яйця) у раціоні дитини повинен становити 60% від загальної кількості білка. Недостатня кількість білків тваринного походження може призвести до порушень обміну речовин, зниження імунітету тощо. Жири – будівельний матеріал для нервової тканини та тканин мозку. Для дітей найбільш повноцінні молочні жири (вершкове масло, сметана, сир).У добовій нормі невелика кількість жирів (11г) має перепадати на рослинне масло.

Вуглеводи – основне джерело енергії. Вони містяться в хлібі, крупах,картоплі. Надлишкове вживання цукру та ласощів дітям не рекомендується, бо це призводить до пригнічення секреції шлункових залоз та погіршення апетиту.

Проте слід зазначити, що й надлишкове вживання вітамінів, особливо вітамінних препаратів, не менш шкідливе,ніж їх нестача. Небезпечне надмірне вживання вітамінних драже, які іноді купують дітям замість цукерок.

Діти повинні отримувати вітаміни з їжею або у вигляді препаратів. Овочі,фрукти,ягоди – багаті джерела мінеральних солей і вітамінів. Але в результаті кулінарної обробки овочі та фрукти втрачають свої цінні якості. Тому дітям необхідно давати більше овочів,фруктів та ягід в сирову вигляді та збагачувати готові страви свіжими соками і зеленню.

Під час їжі не слід ставити на стіл дітям воду, тому що її вигляд сам по собі викликає бажання пити. Потрібно боротися зі шкідливою звичкою дітей пити перед обідом. Вода розбавляє шлунковий сік, що має негативний вплив на наступне перетравлювання їжі. Окрім того, вода та інше пиття, займаючи певний об’єм у шлунку, викликає в дитини передчасне, нестійке насичення їжею і тим самим зменшує кількість їжі, яку з’їдає дитина. Дітям не можна давати напої, виготовлені на синтетичних ароматизаторах з добавкою синтетичних фарбників. Кращі напої для дітей – неміцний чай,чай з молоком, натуральні свіжі соки, а також чиста кип’ячена вода. Добре тамують спрагу свыжі фрукти.

При складанні раціону харчування дітей слід враховувати особливості їх розвитку. У цьому віці в малят зростає потреба в харчових речовинах, тому в раціоні потрібно збільшувати м’яса,круп,риби і поступово знижувати потребу в молоці. Вироби з м’яса, риби та овочів необхідно лиш злегка підсмажувати і подавати на стіл 2-3 рази на тиждень.Овочі для салату слід нарізати дрібно, заправляти рослинною олією або сметаною, посипати зеленню петрушки.

Харчування дитини обов’язково має бути різноманітним. Цього можна досягти не тільки застосуванням різні запіканки,котлети. Частіше слід готувати комбіновані гарніри, які підвищують засвоюваність їжі.

Важливу роль відіграє також правильне сполучення обідніх страв. Якщо перша страва – овочева, гарнір другої страви може бути з картоплі або макаронів. Для раціону харчування має значення і пора року. Так, навесні та влітку доцільно готувати страви зі свіжої зелені, овочів,фруктів, ягід.

На сніданок дітям дошкільного віку рекомендовано давати каші, яйця, страви із сиру,м’яса,риби,чай або кавовий напій з молоком, хлібом,сиром. Обід зазвичай складається з овочевого салату, м’ясного, курячого або рибного бульйону, котлет з гарніром та десерту (кисель, компот,свіжі фрукти, ягоди тощо). У полуденок дитина може випити склянку молока або кефіру,з’їсти печево чи булочку, фрукти та ягоди. На вечерю рекомендується давати овочеві або круп’яні страви в залежності від сніданку.

Усі харчові продукти рослинного та тваринного походження, які використовуються для приготування страв, мають бути доброякісними та свіжими, приготованими за технологією, що сприяє збереженню їх харчової, поживної та біологічної цінності.

На закінчення ще раз нагадуємо основні принципи раціонального харчування дитини.

Воно повинно бути не надлишковим, різноманітним з достатньою кількістю вітамінів.